Владельцы Херсонского НПЗ рассказали, почему с заводом «не получилось»

РЕКЛАМА

«Бизнес партнеры Еремеева: Над нами кружит много воронов, но мы им не по зубам» – интервью под таким названием разместили на сайте «Украинская правда».

Интервью с 3-я непубличными бизнес-партнерами погибшего Игоря Еремеева – Сергем Лагуром, Степаном Ивахивом и Петром Дыминским.

В группе компаний «Континиум» каждому из них, как и Еремееву принадлежит по 25%.

«Континиуму» принадлежит Херсонский нефтерерабатывающий завод. В интервью говорили и о ситуации на заводе:

«Почему не получилось с Херсонским НПЗ»?

Петр Дыминский: «Тому що ситуація політична така в країні склалася, на жаль.

Але я думаю, що ми будемо рухатися в цьому напрямку. Тому що немає іншого виходу.

З шести нафтопереробних заводів сьогодні працює один. Та й той сьогодні державний, який рейдерським шляхом захоплений сьогодні, і держава нічого не може зробити.
Ігор Миронович (Еремеев – ред.) розумів, що для того, щоб нафтопереробка була конкурентоздатною, її треба зробити конкурентною.

Для цього треба, щоб не один завод працював, а працювало хоча б декілька.

Тому ми говорили про це питання, піднімали тему, що Україна повинна створити якісь пільгові умови для власників нафтопереробних заводів під їхні інвестиційні зобов’язання, якісь пільгові кредити. Бо це як раз ті гроші, про які ми говоримо, що для нас важливіше не взяти валютний кредит на заході, а взяти кредит український, в українських грошах, бо ми будуємо завод в Україні.

І ці гроші не спричинять девальвацію. Тому що ми їх витратимо за призначенням, бо ці гроші інвестиційні.

Ми не збираємося за ці гроші вийти на ринок, купити валюту і вивести кошти в офшорні зони. Ми хочемо створувати, але країна повинна створити умови. І це питання Ігор Миронович підіймав. Для того і було введено мито на нафту, щоб нафтопереробка була невигідна».

Вопрос: «Если брать последний конфликт, который произошел (с группой «Приват» — ред.) из-за технической нефть на «Укртранснафте», здесь все-таки был коммерческий интерес у самого WOG. Потому что там находилась ваша нефть, хоть и небольшой объем, но это $ 40 млн. И вы с Коломойским воевали все-таки не для защиты государственных интересов, а потому, что могли пострадать ваши частные».

Сергій Лагур: Сейчас объясню. В этом весь парадокс, что даже вы, кто разбирается в нефтяном рынке нашей страны, и то из неправильно интерпретированной информации сложили для себя такой вывод, что у WOG был коммерческий интерес.

У WOG был такой интерес – если мы сделаем Херсонский НПЗ, реконструируем и запустим, то не будет оголена труба, в которой не будет нефти, а к тому моменту, может, уже не будет и трубы этой, потому что она вообще сгниет.

Вот это единственный коммерческий интерес, что забрав 40 тыс. т нефти, можно погубить один из 6-ти нефтеперерабатывающих заводов. Потому что запустить его без трубы уже будет нельзя. Тогда надо будет строить новую трубу.

У нас после Советского Союза была огромная сеть трубопроводов, не нефтяных, а трубопроводов, которые поставляли топливо. Где она? Точно так же повыкачивали все, что можно повыкачивать. Все оно сгнило. И сегодня мы возим топливо железной дорогой, танкерами, хотя все было совсем не так. А теперь давайте еще угробим, чтобы у нас не было нефтепровода, и мы тогда будем как вафельки жить?

Петр Дыминский: «Доповню ще щодо всієї технологічної нафти, що була в інших нафтопроводах, це була позиція Ігоря Мироновича в Верховній Раді, як державницька. Уявіть, є державна нафта, вона в державному трубопроводі постійно на зберіганні, за що держава сама собі нічого не платить. Що зроблено?

Всю державну нафту викачали на приватні заводи, які перетворили на нафтосховища. І сьогодні за кожний день оренди державне підприємство підписало, маючи свій менеджмент в «Укрнафті», договір з приватною компанією «Укртатнафта» і розмістило цю нафту на збереження в приватні сховища. І тепер держава кожний місяць платить за зберігання цієї нафти. Тобто платить за те, за що раніше не платила!».

Реклама

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован.


*